Наверх

Флаг Объединённых Арабских Эмиратов

ОАЕ Dh .د.إ •

ОАЕ – ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО КРАЇНУ

Повернутись до цін на тури

Мапа ОАЕ

Карта ОАЭ (большая)

Об’єднані Арабські Емірати (араб. الإمارات العربية المتحدة‎‎— аль-Имара́т аль-Араби́я аль-Муттахи́да) — гдержава в південно-західній Азії у східній частині Аравійського півострова. Межує із Саудівською Аравією на заході та півдні, з Оманом – на південному сході та на північному сході (оманський анклав Мадха). Омивається водами Перської та Оманської заток. Населення ОАЕ – прибл. 4,5 млн осіб, переважна більшість з яких (до 70%) – робітники з Південної та Південно-Східної Азії. Корінне населення переважно представлено мусульманами-сунітами. Об’єднані Арабські Емірати включають 7 еміратів: Абу-Дабі, Аджман, Дубай, Рас ель-Хайма, Умм ель-Кувейн, Фуджейра і Шарджа. Державу очолює емір найбільшого емірату, Абу-Дабі. Столиця – місто Абу-Дабі.
Об’єднані Арабські Емірати мають великі запаси нафти, експорт якої становить основну статтю національного доходу. Член ОПЕК із 1967.

Історія

У VII столітті невеликі шейхства, що розташовувалися вздовж південного узбережжя Перської затоки та північно-західного узбережжя Оманської затоки, увійшли до складу Арабського халіфату, що поширив серед місцевих жителів іслам. У цей період виникли міста Дубай, Шарджа, Ель-Фуджейра. По мірі ослаблення Халіфату шейхства отримували дедалі більшу автономію. У X-XI століттях східна частина Аравійського півострова входила до складу держави карматів, а після її розпаду потрапила під вплив Оману.

Наприкінці XV століття у регіоні виник європейський вплив. Португалія зуміла першою із західних держав закріпитися на острові, встановивши контроль над Бахрейном і Джульфаром і навіть над Ормузькою протокою. З XVIII століття населення прибережних арабських князівств, яке займалося головним чином торгівлею, втягується у боротьбу з Великобританією, кораблі якої монополізували вантажоперевезення між портами Перської затоки та позбавили мешканців головного джерела існування. Це призвело до безперервних конфліктів між «Ост-Індською компанією» та місцевим арабським населенням, яке англійці називали піратами, а район князівств – «Піратським берегом».

Британський протекторат

Ост-Індська компанія постійно направляла до Перської затоки військові експедиції і в 1820 змусила емірів і шейхів семи арабських князівств підписати «Генеральний договір», що започаткував англійське панування на цій території і остаточне розчленовування Оману на три частин: імамат Оман, султанат Маскат і «Піратський берег». З 1853 року ці князівства узагальнено називалися «Оман Договірний».

На території князівств було створено англійські військові бази. Політичну владу здійснював англійський політичний агент. Проте встановлення англійського протекторату не призвело до руйнування традиційної для регіону патріархальної системи. Місцеві жителі продовжували триматися давніх традицій. Вони не могли надати серйозного опору колонізаторам, через свою нечисленність і постійні міжусобиці між різними племенами.

Домінуючим племенем на цих територіях було і є плем’я Бані-яз, яке спочатку населяло родючі оази Лива і Аль-Айн. У 1833 одне з колін Бані-яз – рід Мактумів – мігрувало з оаз і обгрунтувалося в Дубаї, проголосивши незалежність міста. Так було засновано династію Мактум, яка править еміратом Дубай донині.

На початку 1920-х років у Договірному Омані розгорнулася боротьба за незалежність, що досягла особливого розмаху в Шарджі та Рас-ель-Хаймі. У цей же час сталася переломна подія в історії Еміратів і всього Близького сходу — у Перській затоці було відкрито багаті запаси нафти.

У 1922 англійці встановили контроль за правом шейхів надавати концесії на розвідку та видобуток нафти. Однак у Договірному Омані нафтовидобуванням не займалися і основний дохід князівствам приносила торгівля перлами. З початком видобутку нафти 1950-х роках у регіон почали вливатися іноземні інвестиції, доходи від торгівлі нафтою дозволили суттєво підняти рівень життя місцевого населення. Але князівства залишалися під британським протекторатом, проти якого у 1964 виступила Ліга арабських держав, яка декларувала право арабських народів на повну незалежність. У 1968, після оприлюднення рішення уряду Великобританії про намір вивести до кінця 1971 р. британські війська з районів, розташованих на схід від Суецького каналу, у тому числі з держав Перської затоки, князівства підписали угоду про утворення Федерації арабських князівств Перської затоки. У цю федерацію мали увійти Бахрейн і Катар, але пізніше вони утворили самостійні держави.

Незалежна країна

2 грудня 1971 року шість із семи еміратів Договірного Оману оголосили про створення федерації під назвою Об’єднані Арабські Емірати. Сьомий емірат, Рас-ель-Хайма, приєднався до неї у 1972 році.
Здобуток незалежності співпав з різким стрибком цін на нафту та нафтопродукти, через жорстку енергетичну політику Саудівської Аравії, що сприяло новій державі у розвитку самостійності в галузі економіки та зовнішньої політики. Завдяки доходам від нафти та вмілому вкладанню коштів у розвиток промисловості, сільського господарства, утворенню численних вільних економічних зон Емірати у найкоротші терміни змогли досягти відносного економічного благополуччя. Набули значного розвитку сфера туризму та фінансів.

У 1990-1991 війська Об’єднаних Арабських Еміратів взяли участь у звільненні Кувейту.

Політичний устрій

Шейх Халіфа ібн Заїд аль-Нахайян

Державний устрій Об’єднаних Арабських Еміратів є унікальним поєднанням республіканського і монархічного ладу. ОАЕ є федеративною державою, що складається із семи еміратів – абсолютних монархій. Держава очолюється еміром Абу-Дабі, уряд – еміром Дубая.

Географія

Об’єднані Арабські Емірати займають територію, що формою нагадує ріг носорога, який висовується в Перську затоку від північно-східного закінчення Аравійського півострова. ОАЕ межують із Саудівською Аравією на півдні та заході, і з Оманом – на сході. Його північне узбережжя знаходиться навпроти Ірану через Перську затоку, у той час як Катар – лише за 50 км на північний захід.
ОАЕ складаються із семи еміратів – Абу-Дабі, Аджман, Дубай, Фуджейра, Рас ель-Хайма, Шарджа та Умм ель-Кайвайн.
Водночас ці емірати займають територію приблизно таких самих розмірів, як Португалія. Емірат Абу-Дабі займає 85% площі всіх ОАЕ; а найменший з еміратів – Аджман – лише 250 кв. Км.

Особливість географії ОАЕ в тому, що більшу частину території Об’єднаних Арабських Еміратів займає невиразна пустеля, що пролягає поблизу кордонів Empty Quarter (Руб-ель-Халі) – найбільшої пустелі піску у світі, що знаходиться на південному сході Саудівської Аравії. Прибережні області Об’єднаних Арабських Еміратів покриті шаром солі, тоді як північні та східні регіони країни охоплені зеленню та запрошують насолодитися разючим гірським пейзажем.
Основні представники фауни – це аравійський леопард та ібекс, але ви навряд чи побачите когось, крім верблюдів та диких кіз. Під час весняних та осінніх міграцій птахів, що пролітають із Середньої Азії та Східної Африки, можна іноді бачити їх великі скупчення на півночі країни.
За межами гористих областей Фуджейра і Рас-аль-Кхаймах, більшість рослинності Об’єднаних Арабських Еміратів – результат програми уряду з озеленення країни: навіть природні гаї фінікових пальм в оазі Buraimi, на східному кордоні країни, були сюди завезені з муніципальних парків.

Клімат

Клімат країни дуже спекотний та сухий. Часто бувають піщані бурі.
Температура влітку 30-35 градусів С, взимку 20-23 градуси С.
Щорічно в країні з листопада по травень випадає приблизно 100 мм, опади не регулярні.

Адміністративно-територіальний устрій

Об’єднані Арабські Емірати – федеративна держава, що складається з семи еміратів (араб. إمارات‎‎ — імарат, од. ч. — إمارة — імара). Кожен емірат є мікро-державою з абсолютною монархією.
Ключовим моментом в адміністративному устрої ОАЕ є право кожного емірату розпоряджатися запасами вуглеводнів на своїй території – фактично, відповідно до запасів нафти, розподіляється вплив тих чи інших еміратів у визначенні загальної політики країни.
Так, у найбільшому та найбагатшому з еміратів, Абу-Дабі, розташована столиця – місто Абу-Дабі, і емір Абу-Дабі є одночасно президентом Об’єднаних Арабських Еміратів. Емір Дубая є головою уряду.

Населення

Населення Об’єднаних Арабських Еміратів становить приблизно 4,5 млн осіб, з яких етнічні араби становлять лише третину, а корінні жителі – 11%. Інші – вихідці з Пакистану, Індії, Бангладеш, Шрі-Ланки та інших країн південної Азії, що іммігрували до ОАЕ як тимчасові робітники.
85 % тих, що живуть у країні не є її громадянами. Іммігранти-араби представлені переважно палестинськими біженцями.

88% населення Еміратів зосереджено у містах.
Найбільше місто, що найбільш динамічно розвивається, – Дубай з населенням понад 1,5 мільйонів людей.
Інші великі міста – Абу-Дабі (столиця), Ель-Айн, Фуджейра та Шарджа.

Релігія

Практично всі громадяни ОАЕ – мусульмани, 85% з яких – суніти, та 15% – шиїти.
За даними міграційних служб Еміратів, приблизно 55 % іммігрантів – також мусульмани, 25 % – індуїсти, 10 % – християни, 5 % – буддисти. До інших 5% відносяться меншості сикхів та бахаї.
Згідно з дослідженням Міністерства планування, всього з 4,5 мільйонів людей, які проживають в ОАЕ з урахуванням іноземців – три чверті мусульмани.
Дубай – єдиний емірат, де є гурудвара та індуїстський храм. Церкви є у кожному еміраті.

Економіка

Переваги: ​​значні запаси нафти та газу. Розширення сфери послуг та виробничого сектора. З 2000 р. регіональний безмитний центр електронної комерції. Удосконалення системи освіти.

Слабкі сторони: дефіцит спеціалістів.
Більша частина сировини та продовольства імпортується.
Майже нема водних запасів, особливо в Абу-Дабі.
Основа економіки ОАЕ — виробництво та експорт сирої нафти та газу. Поточне виробництво нафти – приблизно 2.2 мільйони барелів на день, більшість виробляється в еміраті Абу-Дабі. Інші нафтові виробники за важливістю: Дубаї, Шарьах і Рас аль-Хаймах.

Нафта забезпечила швидке зростання економіки ОАЕ лише за кілька десятиліть, однак інші сектори економіки також розвивалися досить швидко, особливо зовнішня торгівля. Комерційний центр Дубайї та його суміжна вільна зона Жабел Алі залучили великі іноземні інвестиції. Порт Рашид і порт Жабел Алі в Дубаї та Фуджайраху знаходяться серед 40 найкращих контейнерних портів у світі, ці порти пропускають через себе близько трьох мільйонів контейнерних одиниць на рік.

ОАЕ лежать на півдорозі між виробничими економічними шляхами Далекого Сходу та Європи, що сприяє перетворенню країни на міжнародний економічний центр. У країні добре розвинена транзитна транспортна інфраструктура, зокрема є шість міжнародних аеропортів: в Абу-Дабі, Дубаї, Шар’яхі, Рас аль-Хаймах, Фуджайрахе та Алейні. Найбільші з них, Абу-Дабі та Дубайї, пропускають через себе приблизно шість мільйонів пасажирів на рік, зростає також кількість фрахту.
На додаток до аеропортів та морських портів в ОАЕ є розвинені телекомунікації.

Істотні інвестиції вкладаються у будівництво сучасних будівель та заводів з опріснення води, щоб задовольнити зростаючий попит на прісну воду не тільки у населення, а й для потреб майже 100 мільйонів дерев, які були посаджені за останні 25 років.
Незважаючи на значною мірою безплідний і посушливий характер країни, яка має дуже низький рівень опадів та відсутність річок, інвестиції в сільське господарство допомогли побудувати заводи з опріснення води, роблячи цю галузь економіки дедалі більш самостійною та різноманітною.
Деякі сільськогосподарські культури, наприклад суниця, навіть експортуються до Європи.
Найбільший партнер з торгівлі – Японія, яка забирає найбільшу частку нафтового та газового експорту ОАЕ, і є великим імпортним постачальником, головним чином, транспортних засобів, електроніки та різних виробів для споживачів.

Серед місцевого населення останніми роками почала цінуватися освіта, завдяки цьому в ОАЕ створено гарні вищі навчальні заклади світового рівня, відкрилися науково-навчальні центри найбільших технічно передових компаній світу.

Робочі дні та свята

Робочий день в Еміратах традиційно поділяється на 2 частини: з 8:00 до 14:00, а потім з 17:00 до 20:00. Деякі сучасніші компанії працюють цілий день, з 8.00 до 16.00. У будь-якому випадку робочий день починається рано.
П’ятниця – це священний день, до того ж за законом – це єдиний вихідний, хоча деякі фірми закриваються в четвер після обіду. Здебільшого робочий тиждень триває із суботи по четвер.
Урядові установи зазвичай відкриті з 7.00 або 8.00 до 13.00 або 14.00 (з суботи по середу) та з 7.00 або 8.00 до 11.00 або 12.00 у четвер.
В основному робочий день триває з 7.00 або 8.00 до 13.00, та з 16.00 до 19.00 або до 19.30 (з суботи по середу).
У четвер робочий день триває з 7.00 чи 8.00 до 11.00 чи 12.00.
Банки працюють зазвичай з 8.00 до 13.00 (із суботи по середу) та з 8.00 до 11.00 або 12.00 у четвер.
Під час Рамадану урядові установи та більшість магазинів закриваються раніше. Тим не менш, багато магазинів відкриті до пізнього вечора.
Очікується, що немусульмани не будуть курити, їсти чи пити у громадських місцях. Хоча деякі ресторани залишаються відкритими для іноземців, можна виявити, що більшість ресторанів закриті протягом дня.

Транспорт

В даний час основним видом транспорту є автомобілі, більшість доріг тут асфальтовано. У країні діють великі міжнародні аеропорти, порти, нафтопроводи, будується метро у Дубаї.

Культура

ОАЕ – мусульманська країна. Тут не прийнято перебувати на вулиці у нетверезому вигляді (за це можна потрапити до в’язниці) або зухвало одягненим (особливо стосується жінок). Але в останні роки через велику кількість туристів рамки пристойності зсуваються у бік європейських традицій.

Відеоролік про Емірати

Повернутись до цін на тури